Спільне видання з видавництвом «Ніка-Центр». Таке звичне на перший погляд, мало не буденне поняття, як «щастя», якщо зазирнути глибше, видається не надто й простим. Кожен, хто наважиться з’ясувати його зміст, ризикує опинитися в глухому куті парадоксів. Дороговказом на шляху розв’язання цієї проблеми стане книжка фінського філософа Тимо Айраксинена з майже однойменною назвою. Людина – це машина, змайстрована для пошуку щастя, нічого іншого вона по суті своїй і не вміє. Усі людські дії та рішення можна розцінювати як пошуки щастя. Чи належить насолода до теми щастя, чи стоїть одинцем? Чи щастя – питання етики і добрі й доброчесні люди – щасливі? А суспільство? Чи живемо ми в країні щастя? Відповіді на ці та безліч подібних запитань містяться в цій книжці. Розрахована на широке коло читачів, адже про щастя мріє ледь не кожна людина.

Ісабель Альєнде народилася 1942 року в Перу. Раннє дитинство провела в Чилі, в отроцтві і юності жила у Болівії, у Лівані. Після військового перевороту в Чилі 1973 року експатріювалася у Венесуелу, а з 1987 року живе як емігрантка в Каліфорнії. Називає себе «вічною іноземкою». Розпочала свою літературну кар'єру в журналістиці у Чилі і Венесуелі. У 1982 році її епічний дебют «Дім духів» став одним з легендарних романів латиноамериканської літератури. За ним з'явилося багато інших, і всі вони здобули міжнародний успіх. Її твори було перекладено сорока мовами і продано понад сімдесят мільйонів примірників: вона є найбільш читаною іспаномовною письменницею. Альєнде отримала понад шістдесят міжнародних нагород, серед них – Національну літературну премію Чилі у 2010 році, датську Премію Ганса Крістіана Андерсена (2012) – за трилогію «Спогади Орла і Ягуара», а 2014 року – Президентську медаль Свободи, найвищу цивільну відзнаку США. 2018 року Ісабель Альєнде стала першою іспаномовною письменницею, нагородженою медаллю пошани National Book Award у Сполучених Штатах – за значний внесок у красне письменство. «Дім духів», «Про кохання і морок», «Ева Луна», «Оповідки Еви Луни», «Нескінченний план», «Паула», «Афродіта», «Донька фортуни», «Портрет сепією», «Місто чудовиськ», «Моя вигадана країна», «Королівство Золотого дракона», «Зорро», «Ліс пігмеїв», «Інес душі моєї», «Сума днів», «Острів у глибині моря», «Щоденник Маї», «Гра у Ripper», «Японський коханець», «Там, за зимою», «Довгий пелюсток моря». Ісабель Альєнде поринає у спогади і пропонує нам зворушливу книжку про її ставлення до фемінізму і того факту, що вона є жінкою. «Кожен прожитий рік і кожна зморшка розповідають мою історію», – велика чилійська письменниця запрошує нас супроводити її у хвилюючій мандрівці, в якій переглядає свою життєтворчість. Розповідає про дуже важливих у її житті жінок: рідних Панчіту, Паулу, літагента Кармен Бальсельс, за якими тужить; видатних письменниць, бунтарок у мистецтві, зокрема Вірджинію Вулф, Маргарет Етвуд та Ів Енслер; а ще безіменних жінок, які пережили насильство, однак, сповнені гідності і відваги, підводяться і йдуть уперед. Усіх тих, хто незмінно супроводжував її по життю та її надихають: жінки її душі. Вона міркує про рух #MeToo, про нещодавні соціальні заворушення в її рідній країні і про тривожну ситуацію, в якій усі ми живемо з приходом пандемії. І все це – не втрачаючи тієї характерної для неї пристрасті до життя і наполягаючи, що попри вік завжди є час для любові. Хай та що, доросле життя треба проживати, відчувати і насолоджуватися ним на повну силу.

«Вітер знає моє ім’я»розпочинається історією Самуеля Адлера, маленького австрійського єврея, якого після «ночі розбитих вітрин» його мати відправляє в Англію через програму Kindertransport, яка врятувала тисячі дітей під час Голокосту; він більше ніколи не побачить своїх рідних.

Через вісімдесят років Аніта Діас сідає разом зі своєю матір’ю в поїзд, аби втекти від навислої над ними загрози у Сальвадорі та знайти притулок в Сполучених Штатах, але їхнє прибуття на мексиканський кордон збігається з новою урядовою політикою, яка їх розлучає, тож Аніта лишається сама.

«Цей роман розповідає трагічну історію, але написаний з радістю, бо це також історія про відвагу та доброту. На його створення надихнули чудові люди, які працюють, аби полегшити страждання тим, кому пощастило менше», - заявила письменниця.

Новий роман чилійської письменниці Ісабель Альєнде «Вітер знає моє ім’я» надійде в книгарні 6 червня. Це історія про еміграцію, насильство, солідарність та любов від живої іспаномовної письменниці, яку найбільше читають і перекладають; він одночасно дійде до читачів в Іспанії, Сполучених Штатах та Латинській Америці.

Йдеться про один з найважливіших всесвітніх релізів для Penguin Random House у 2023 році, як повідомила у середу видавнича група про цей роман, який англійською вийде під маркою «Ballantine», а іспанською – «Plaza & Janés».

Ісабель Альєнде,відома в усьому світі завдяки своєму першому роману «Дім духів» (1982), народилася в 1942 році в Перу, куди її батько отримав дипломатичне призначення; її раннє дитинство минуло в Чилі, в отроцтві та юності вона жила в різних місцях. Після військового перевороту Августо Піночета в Чилі в 1973 році вона емігрувала у Венесуелу, а з 1987 року живе як іммігрантка в Каліфорнії.

У всьому світі продано понад 77 мільйонів примірників її книжок, згідно зі Світовою мапою перекладу Інституту Сервантеса Альєнде є живою іспаномовною письменницю, яку найбільше читають і найбільше перекладають: її твори, а це 25 книжок, перекладені на понад 40 мов.

Бернардо Ачаґа, справжнє ім’я якого — Хосе Ірасу Ґармендія, — талановитий баскський письменник, твори якого перекладено багатьма мовами. У книжці «Мемуари корови» головна героїня — Мо, чорна корова, яка попри приказку, що побутує: «Немає дурнішого створіння на світі за дурну корову», є достатньо розумною. У неї є внутрішній голос, який полюбляє їй дошкуляти, але водночас допомагає впоратися з тими проблемами, які постають на її життєвому шляху. Ця невпевнена тварина не пишається тим, що вона — корова, вона незадоволена своєю ідентичністю і воліла би бути котом чи конем. Незважаючи на своє переконання в тому, що такі створіння, як вона, ведуть монотонне життя, вона все ж, після спонуки свого внутрішнього голосу, вирішує написати мемуари, щоб залишити щось після себе в цьому світі. Мо починає переповідати свої спогади післявоєнного періоду, описуючи життя корів того часу. Розповідає про свої стосунки з дурними коровами, які думають лише про те, щоб поїсти й поспати; зі своєю подругою La Vache qui Rit, яка хоче бути більше, ніж просто коровою; про свій спільний досвід з французькою черницею Полін Бернардет. Цими мемуарами автор пропонує оригінальний погляд на життя. Буденні речі постають у цікавій несподіваній формі. Вустами корови Бернардо Ачаґа знайомить нас з історією, культурою, природою Країни Басків. Українському читачеві пропонується поринути у цей неповторний особливий світ, пройти цю подорож разом з персонажами, дивуватися і захоплюватися, переживати їхні емоції, відкривати для себе нові грані дійсності.

Аббас Бейдун (1945) — знаний ліванський поет і прозаїк. Його твори перекладено кількома європейськими мовами. Свій перший роман Бейдун видав 2002 року, коли вже був відомим і визнаним арабським поетом. Події роману розгортаються в ліванському селищі. Тут у родині свого дядька мешкає його головний герой Гассан. Усе починається, коли в селище повертається вбивця матері Гассана — його батько, який 18 років після вчинення злочину переховувався в сусідній країні. Там він стає частиною ісламістського угруповання. Разом із безжальним убивцею повертається його жорстокість. В «Осені без провини» все відбувається на межі любові й ненависті, і відповіддю на насилля може бути тільки помста, а злочин породжує інший злочин.

1914 рік. Юна талановита скрипалька Олена та її брат Віталій полишають Україну і їдуть до країни справжньої свободи. Канада зустрічає їх незатишно. Почалася війна, і вони опинилися серед сімей в’язнів у таборі Спіріт Лейк. Доля змушує Олену ухвалювати рішення, що кардинально вплинуть на її майбутнє. Зустріч з Александром Лявальєром перевертає все її життя з ніг на голову. Адже, незважаючи на війну, у цьому світі таки є щасливі люди. Чи має вона право на мрію? Заборонене кохання українки Олени та канадця Александра викликає презирство у її оточенні. У свідомості людей вони тепер кляті коханці… На початку Першої світової війни уряд Канади, підштовхуваний зростанням ксенофобії населення, створив по всій країні двадцять чотири табори для ув’язнення, тільки два з яких могли прийняти сім’ї в’язнів, зокрема й табір Спіріт Лейк в Абітібі. Там утримували турків, німців і дуже багато українців. Саме у цьому маловідомому місці відбуваються події захопливого та зворушливого роману Клер Бержерон. Її талант — показати маловідомі сторінки нашої історії та заселити їх персонажами, яких ми з однаковою силою можемо любити або ненавидіти. André Maccabée, Cité Boomers Я завжди думав, що мистецтво писати — це насамперед уміння підбирати потрібні слова й складати з них точні речення, що дозволяють автору переносити читача до місця, у час і в контекст, у який сам читач насправді себе уявляє. Якщо це мистецтво насправді таке, то Клер Бержерон, ви володієте ним на рівні, з яким я мало стикався. Я дав цьому роману оцінку „Чудово”, що трапляється так зрідка, що мені цікаво, чи я хоч ще колись оцінював іншу книжку з тисяч прочитаних мною. Як і будь-який мешканець Амоса, який поважає себе, я чув про озеро Духу і відвідував маленьку церкву в Ля Ферме, що стала музеєм того сумнозвісного табору, але ви, пані авторко, ви змусили мене пережити надзвичайно зворушливі миті. Gilles Boucher, Radio Boréal FM 105,3 Мадам Бержерон змушує нас відчувати всі емоції, якими живуть герої цього дуже успішного роману, і я чекаю на її наступний роман. Pause lecture

Хорхе Луїс Борхес (1899 — 1986) — культовий автор інтелектуалів, професор honoris causa провідних університетів світу й провідник Вавилонською бібліотекою й чи не всіма бібліотеками світу. Коли у 1978 році Борхесу запропонували прочитати цикл лекцій, він обрав для них теми, з якими його зріднив час. У першій великий аргентинський письменник розповідає про книжку, в другій про безсмертя, у третій про Сведенборга — візіонера, який написав, що мертві обирають пекло чи рай зі своєї власної волі. У четвертій — про детективну історію, а в п’ятій — про час.

«У нас є багато прагнень, серед них — прагнення жити і жити вічно, але також є прагнення кінця, окрім страху і його реверсу — надії. Але все це може збутися без особистого безсмертя, воно нам не потрібне. Особисто я його не бажаю і боюся; для мене було б жахливо знати, що я триватиму далі, було б жахливо думати, що я залишатимуся Борхесом. Я вже втомився від себе самого, від свого імені та своєї слави і хочу звільнитися від усього цього», — говорив Борхес, раєм для якого була бібліотека.Хорхе Луїс Борхес (1899 — 1986) — культовий автор інтелектуалів, професор honoris causa провідних університетів світу й провідник Вавилонською бібліотекою й чи не всіма бібліотеками світу. Коли у 1978 році Борхесу запропонували прочитати цикл лекцій, він обрав для них теми, з якими його зріднив час. У першій великий аргентинський письменник розповідає про книжку, в другій про безсмертя, у третій про Сведенборга — візіонера, який написав, що мертві обирають пекло чи рай зі своєї власної волі. У четвертій — про детективну історію, а в п’ятій — про час.

«У нас є багато прагнень, серед них — прагнення жити і жити вічно, але також є прагнення кінця, окрім страху і його реверсу — надії. Але все це може збутися без особистого безсмертя, воно нам не потрібне. Особисто я його не бажаю і боюся; для мене було б жахливо знати, що я триватиму далі, було б жахливо думати, що я залишатимуся Борхесом. Я вже втомився від себе самого, від свого імені та своєї слави і хочу звільнитися від усього цього», — говорив Борхес, раєм для якого була бібліотека.

Антоніо Буеро Вальєхо (1916 — 2000) є найважливішим іспанським драматургом повоєнного покоління. Автор майже трьох десятків сповнених песимізму п’єс («Сон розуму», «Історія одних сходів», «Нині свято», «У палаючій пітьмі», «Слова на піску», «Ткаля снів») з елементами гострої соціальної та політичної критики. Був нагороджений низкою літературних та театральних премій, зокрема Премією імені Лопе де Веги (1949) та Премією Сервантеса (1986). У пізніх драмах Буеро Вальєхо помітний вплив Бертольда Брехта, твори якого він перекладав.

аталка Ворожбит написала цю п’єсу, збираючи свідчення реальних людей для кіносценарію «Кіборгів» (режисер Ахтем Сеїтаблаєв). Однак якщо «Кіборги» — про міф і звитягу, то «Погані дороги» — про саме життя, яке завжди переважатиме смерть. Шість історій про стосунки жінок і чоловіків, яких поєднали розбиті дороги Донбасу, загострені та спотворені війною. Уперше п’єсу поставлено у лондонському театрі Royal Court у жовтні 2017 року. Українська прем’єра відбулася 27 вересня 2018 року на Сцені 6. 17 травня 2019 року — прем`єра на сцені Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. 2020 року Наталка Ворожбит дебютувала як кінорежисерка з екранізацією власної п’єси. Найкраща українська книжка 2021 року за верcією ПЕН

Спільне видання з видавництвом «Ніка-Центр». До царини наукових інтересів норвезького вченого Трюльса Вюллера належать: фізична, філософська, екзистенціальна, соціальна та історична дійсність часу, і в своїй книжці він якомога різнобічніше висвітлює питання: «що таке час?» Але відверто попереджає: не варто чекати на нього однозначної, ба навіть чіткої відповіді. Час керує нашим життям. Усе на світі відбувається в часі – від минулого через теперішнє й у майбутнє. Але що таке час? Без зайвої полемізації та з великою відданістю предметові автор малює збалансовану картину теперішнього стану розуміння проблеми у світлі як філософії, так і фізики, антропології, історії, літератури та релігії та ілюструє свої роздуми ситуаціями з повсяк-денного життя. Книжка написана простою, але яскравою мовою, тож здатна зацікавити кожного, хто звик замислюватися над різними проявами нашого буття.

«Печатка янгола» — історія багатонаціонального кварталу Маре в Парижі середині ХХ століття. Тут стрічаються французький єврей Рафаель і Андраш — єврей угорський, які покохали німкеню Заффі. Їхні долі переплітаються на тлі щойно вщухнувшої Другої світової війни і розгортання війни в Алжирі. Рафаель — естет і поза світом музики не існує. Андарш — затятий борець із соціалізмом радянським і за соціалізм усесвітній. Кому ж упокориться чи кого підкорить Заффі, яка існує в прострації між війнами політичними і моральними? І чи справді любов порятує світ? Про все це йдеться у книжці «Печатка янгола» Ненсі Г’юстон, яка представляє франко-канадську літературу. У 1999 цей роман отримав Гран-прі читачів журналу «Elle».

Світ зазнає докорінних змін, і сьогодні в ньому ніщо вже не таке, як учора. Вирушаючи в подорож, герой не підозрює, що опиниться в центрі зіткнення культур і цивілізацій. «Де твій дім, Одіссею?» - про Віру, Надію і Любов, зближення та розлуку, пошуки і впізнання, примарне і справжнє. Гармонійна драматургія, продумана композиція, розкішна мова, якою розповідається історія, створюють фантастичну метафору сьогодення Анна Вільгельм, Sand am Meer Тимофій Гаврилів належить до найобнадійливіших українських письменників Соня Марголіна, Die Welt

Знайдений у контейнері для сміття, герой роману «Чарівний світ» виростає серед волоцюг. Жертву грандіозної бізнес-афери, його переховують у відомчому готелі, де він знайомиться з покоївкою Мартою. Їхні стосунки об-риваються, коли герой, отримавши фальшивий паспорт, покидає країну. Проте минуле, з яким він, здавалося б, на-завжди розпрощався, раптом наздоганяє його.

Книжка відкриває походження ідей Мустафи Кемаля Ататюрка (1881–1938), на яких повстали Турецька Республіка та сучасна турецька нація. Деякі з цих ідей були зумовлені подіями дитинства та навчання, а далі військовою кар’єрою та політичною діяльністю. Інші з’явилися під впливом реформ, воєн, повстань і революцій у шестисотлітній Османській імперії, що невпинно хиріла. Значну увагу автор приділяє книжкам та журналам, європейським і турецьким, з яких Мустафа Кемаль засвоїв популярні на Заході, хоч і вельми сумнівні та утопічні теорії кінця ХІХ – початку ХХ ст., зокрема, вульгарний матеріалізм, моральний дарвінізм, позитивізм, націоналізм, расову антропологію, авторитаризм. У дослідженні також наведено галерею осіб, з якими Ататюрк ділився задумами або, навпаки, сперечався, від яких навчався, кого використовував. У підсумку Ататюрк постає не творцем оригінальних ідей, а політиком, який спромігся втілити утопічні проекти маргінальних західноєвропейських інтелектуалів свого часу. Вдумливому українському читачеві з європейськими амбіціями ця книжка дасть унікальну можливість помислити, чому Туреччина майже через століття узятого Ататюрком курсу ще й досі стоїть на порозі західної цивілізації.

Війна.. Понівечені життя, зґвалтована молодість, покинуті діти. Толлеф Ольсен розпочинає пошуки своєї біологічної матері, що відмовилася від нього у далекому 1945. Так з Норвегії ми переносимося до Канади, де мешкає вже зовсім старенька Наталія Мюллер. Чому вона уникає зустрічі з сином? Що приховує? Чим закінчаться пошуки справедливості? Цінність роману Шанталь Ґаран полягає не тільки в ажурному стилі та захоплюючій композиції оповіді, а в її автентичності, тому що твір написано на підставі реальних подій. Авторка збирала свідчення, працювала в архівах, опитувала головних героїв, чиї імена, звісно, змінені. Так у 2018 році з'явився роман Natalia, який у сьогоднішній Україні набуває нового прочитання, починаючи зі сцен окупованого радянськими військами Львову у 1940, розповідей героїні про Україну тих часів до екзистенційних питань сучасності: що означає виживання у війні? Чи існує «правильний вибір» для жінки, яка потрапила у це криваве жерло? Унікальний твір!

У невеличкому парку в центрі Любляни знаходять тіло безпритульної жінки з кулею у голові. Через день схоже убивство стається на Метелковій – осередку альтернативної культури столиці Словенії. Неподалік місць злочину виявляють неоднозначний підпис, можливо, його залишив убивця? Невже ці справи пов’язані? У країні після виборів встановлюється нова влада, тож за роботою поліції пильно стежать. Між тим Любляну знемагає аномальна спека, у важкому душному повітрі, здається, причаїлася загроза.

«Івона, принцеса бургундського» — гротескна й наскрізь пародійна версія казки про дивну Попелюшку, яка стала нареченою принца, спричинила безліч психологічних конфліктів при дворі й урешті перетворилася на об’єкт усезагальної агресії. Назва п’єси відсилає водночас до «королівських» драм Шекспіра й оперет Імре Кальмана, «Шлюб» — драма особистості, ув’язненої в закостенілих формах, ламаючи які, автор намагається десакралізувати так звані традиційні цінності. Солдат Першої світової Генрик засинає на передовій і повертається уві сні додому, проте замість дома корчма, де бешкетують пияки, батьки стали корчмарями, а наречена служницею «до всього». «Оперета» — історія ХХ століття у формі гротескного модного дефіле на тлі краху старого світу, коли розпадаються всі суспільні форми й норми, включно з мовою. Аристократи Шарм і Фірулет змагаються за прихильність Альбертинки й обвішують її розкішним гардеробом, проте дівчина, яку збудив випадковий дотик юного злодюжки, обирає наготу й свободу.

Сьогодні складно уявити, наскільки загадковим і небезпечним поставав океан в очах давніх мореплавців. Вони вирушали світ за очі, розшукуючи чарівні острови й таємничі континенти, ризикуючи власним життям і назавжди змінюючи життя корінних мешканців відкритих ними земель. Але що рухало цими людьми і яким вони уявляли собі світ «на тому боці планети»? Можливо, десь за океаном лежить Великий південний континент, де проживають «антиподи» або «песиголовці»? Або ж там ховаються славнозвісні острови біблійного царя Соломона, сповнені неймовірних багатств? Книжка Джона Данмора «Навздогін за мрією» є короткою та яскравою розповіддю про відкриття Тихого океану, а також про уявний світ людей, чиї відвага, розум і відчайдушність зробили світ зрозумілим і дозволили накреслити сучасну карту світу. Морські офіцери та зухвалі пірати, щирі поборники Христової віри та корисливі торговці, письменники та науковці – всі вони зробили суттєвий внесок в опанування Тихого океану та розвінчання численних вигадок, які захоплювали людський розум впродовж багатьох століть. Для широкого кола читачів.

Нова книжка молодого українського письменника складається з двох повістей та оповідання. Перед нами постає зовсім несподіваний і трохи загадковий Любко Дереш... Так, це дуже дивна історія, сумна та загадкова… Вона не має ані свідків, ані спостерігачів, але ж звідкись ми її знаємо. Що насправді спричинило дивовижне перетворення молодого аспіранта Віденського університету, лінґвіста, безтурботного молодика Стефана Лянґе, що занурило його у чужу долю, піднесло аж до самого Бога, а відтоді призвело до його кінця чи-то початку? «…Сім, шість, п’ять…» — зворотний відлік. За якусь мить світ розколеться на до й після. І тієї ж самої миті, після грандіозного спалаху, на який так довго чекала купка науковців і військових, розколеться навпіл світогляд Роберта Оппенгеймера — творця та руйнівника. Хто він — містер Оппенгеймер? Геніальний науковець? Філософ-спостерігач? Миротворець чи той, що несе смерть? Що в нього було? Та все, що потрібно віндсерферові, — вітер, ідеальні хвилі на Акабській затоці, невблаганне єгипетське сонце та черговий косяк, що забезпечить неперевершений кайф, ну й, звісна річ, дошка й вітрила. Тож що трапилося, друже, звідки з’явився той внутрішній голос із його прямими запитаннями, що, здається, йде з самого серця? І ось тут з’являється страх, а з ним боягузливе бажання втекти. Тримайся, герою, якщо ти дійсно герой… Може, саме час зустрітись із собою, справжнім собою у власному ерці. ГЕНІЇ ТА ГЕРОЇ ЗАВЖДИ САМОТНІ…

Реставрація імперії і проект надлюдини, воля й обумовленість, герої креативного класу і нова Орда, що жене своїх коней із розверзлих надр свідомості. Спустошення шириться світом... Спекотний серпневий день. Троє чоловіків опиняються на одній лінії подій. Кожен здійснює відчайдушну спробу змінити власний сценарій, сценарій людей навколо, сценарій історії. Відомий журналіст Федір Могила влаштовується помічником серйозного інвестора, який бажає вкрай швидко сформувати ринок психотехнологій. Вони вступають в альянс із колишнім працівником радянських закритих лабораторій, професором Гуровим, щоб здійснити інноваційний прорив. Однак кожен із учасників цього союзу, як виявляється, має приховані мотиви. Що це? Сценарії, запущені з аномальної Зони? Постінформаційний апокаліпсис? Чи жадоба сенсу, щоби вистояти у боротьбі зі Звіром, якого Гайдеґґер називав Ніщо? Новий роман Любка Дереша «Спустошення» — про межу, з-за якої не повертаються. «Спустошення» Дереша — це неофіційний гімн для мілленіалів та інтелектуальних кочівників. Це роман для тих, хто знає щось про маніпуляції свідомістю і медитацію, про хаос і несвідоме, про «чорних лебедів» і про Звіра, котрий крадеться у пітьмі. Цю книжку не вийде читати разом — її треба читати наодинці, вдумливо, входячи в її настрій і ритм, вловлюючи її красу. Так вона розкриється для того, хто шукає в літературі глибини. В цій книжці є атмосфера, є історія про любов і велику таємницю, кожна з яких по-своєму поглинає людину, даючи густе і неперевершене відчуття безнадії й романтики, як це вміє робити тільки Дереш.